Коли в домі з’являється новий пухнастий член сім’ї, в один із моментів починають з’являтися запитання – Чи варто прищеплювати своїх тварин? Чи не небезпечно це? Чи спрацює, чи діє вакцина? І якщо прищеплювати, то від чого? Як часто треба вакцинувати? Чи достатньо тільки в дитинстві? Ці питання ставить собі кожен “батько” пухнастика-початківець. А якщо ще не ставили, то варто звернути на цю тему увагу й обговорити на сімейних зборах із домочадцями. Адже думка ветеринарів єдина – прищеплювати можна і потрібно!
А тепер давайте розберемо по пунктах чому ж це треба і для кого це може бути корисно.
1. Багато захворювань мають високу летальність, наприклад ентерити, панлейкопенія, чума та інші. На превеликий жаль, вилікувати їх буває дуже складно, і відсоток одужання у хворих тварин вкрай низький, хоч і різниться залежно від хвороби. Особливо до хвороб схильні молоді організми, імунна система яких проходить стадію формування і не має захисту. Але навіть якщо улюбленець уже дорослий і не контактує з неперевіреними тваринами, не варто сподіватися і нічого не робити, адже збудники цих захворювань є високо контагіозними, тобто заразними, і домашній улюбленець може заразитися, навіть не маючи прямого контакту з хворою твариною, а просто обнюхавши взуття господаря або друзів, які прийшли з вулиці.
2. Лікувати хворобу, особливо інфекційну, набагато складніше і дорожче, ніж профілактувати її. Це завжди не один день болісних уколів, крапельниць і напруженого очікування.
3. У минулому залишилися вакцини одновалентні, тобто ті, які захищали тварину тільки від одного конкретного захворювання, і для того щоб захистити свою “дитинку” від основних хвороб, доводилося робити цілу низку уколів. Сучасні вакцини здебільшого – полівалентні, і одного-двох уколів достатньо, щоб захистити тварину від восьми до десяти інфекційних захворювань.
4. Сучасні вакцини здебільшого досить добре переносяться тваринами, якщо вони клінічно здорові й адекватно підготовлені до вакцинації;
5. І це важливо – багато інфекційних хвороб тварин є антропозоонозами, тобто такими, на які хворіють і люди. Особливо небезпечні сказ, лептоспіроз, дерматофітози.
6. А для тих, хто хоче подорожувати з улюбленцем, ходити на виставки або ж залишати улюбленця в готелі для тварин, вакцинація є обов’язковою умовою для транспортування чи прийому.
7. Звісно вакцинація не дає 100% гарантії для тварини не підхопити вірус, але у вакцинованої тварини більше шансів одужати, тому що імунна система вже стикалася і виробляла антитіла до подібного.
Думаю, прочитавши всі перераховані вище пункти, ви погодитеся зі мною, що не варто боятися щеплень. Хороший ветлікар завжди розповість, які вакцини потрібні і зайвого не порадить, а також проінструктує, як треба підготувати до них тварину, в якому віці та в які строки її потрібно щепити. Більшість щеплень робляться у віці 8-10 тижнів. А якщо на дачі до вас прибився котик чи песик, і ви не знаєте його/її історію, то для профілактики та спокійного сну раджу вакцинувати пухнастика. Не забуваємо, що тварина має бути клінічно здоровою і попередньо обробленою від екто- та ендо- паразитів (глистів). Не забувайте про щорічну ревакцинацію, адже щеплення не дають довічного імунітету. Будьте здорові та бережіть своїх улюбленців!
Клименко Марія Володимирівна
Лікар ветеринарної медицини
