Дослідники спробували виявити міжвидову кореляцію (взаємозв’язок) між концентраціями кортизолу (гормон стресу) у волоссі людей і шерсті собак у зимові та літні місяці. З’ясувалося, що рівень кортизолу від активності собаки в ці періоди не залежав. Дослідження виявило сезонний ефект у підвищенні концентрації цього гормону між людьми і тваринами, а якості особистості людини значно вплинули на показник стресу у собаки. Результати показують, що тварини часто відображають стресовий стан своїх власників.
Згідно з новим дослідженням Університету Лінчепінга (Швеція) рівні стресу чотирилапих та їхніх господарів йдуть один за одним. До того ж, учені вважають, що саме улюбленці відображають стрес свого власника, а не навпаки.
Дослідники також вивчили, як на рівень стресу у тварин впливають фактори способу життя і люди, з якими живуть собаки. Попередня робота показала, що представники одного і того ж виду можуть відображати емоційні стани один одного. Існує, наприклад, кореляція між тривалим стресом у дітей та їхніх матерів. Нещодавно опубліковане дослідження виникло з того, що вчені припустили, чи може аналогічне відображення рівнів стресу, протягом тривалих періодів часу, також виникати серед представників різних видів. Приміром, між одомашненим собакою та людьми. Вони визначали рівень стресу протягом декількох місяців, вимірюючи концентрацію кортизолу в декількох сантиметрах від шерсті собаки та волосся її власника.
Під час проведення дослідів було вивчено 25 бордер-коллі та 33 Шетландські вівчарки (або Шелті). Всі вони належать жінкам. Власниці та їхні улюбленці двічі надавали зразки волосся, з різницею в кілька місяців. Оскільки фізична активність здатна підвищити рівень кортизолу, науковці також хотіли порівняти собак-компаньйонів із тими собаками, які змагалися у слухняності чи спритності. Тож показники такої активності тварин реєстрували впродовж тижня, з використанням «коміра активності» (медичне пластикове пристосування у формі конуса, що вдягається на шию, аби тварина не лизала та не гризла ушкодження на своєму тілі – Вікіпедія).
Попередні дослідження виявили, що короткочасні рівні кортизолу в слині синхронно підвищуються як у собаки, так і його власника, коли вони змагаються разом. Дослідження ж, представлене тут, навпаки, встановило, що фізична активність у тварин не впливає на тривалість періоду викиду кортизолу в їхній шерсті. З іншого боку, рівень стресу у собак-конкурентів, мабуть, тісніше взаємопов’язаний з рівнем стресу власника. Вчені припускають, що це може бути пов’язано з більш високим ступенем активної взаємодії між господарем і вихованцем, коли вони тренуються і змагаються разом.
Власників тварин також попросили заповнити дві анкети, що стосуються їхньої особистості та особистості собаки. Вчені з’ясовували, чи пов’язані рівні стресу з особистісними якостями анкетованих.
Результат припускає, що збіг між власником і собакою впливає на рівень стресу тварини. Однак, необхідні подальші дослідження, перш ніж можна робити будь-які висновки про причину кореляції. Наразі вчені планують вивчити інші породи.
Як бордер-коллі, так і Шетландські вівчарки є пастушими собаками, яких розводять для того, щоб вони добре взаємодіяли з людьми, точно і швидко реагували на сигнали. Дослідницька група планує з’ясувати, чи відбувається аналогічна синхронізація між людьми та собаками, наприклад, мисливських порід, які навчені бути незалежними. Інша лінія дослідження дивитиметься на те, чи відіграє в цьому якусь роль стать власника тварини.
Ось такі справи, якщо у вас нервова робота – подумайте про вашого вихованця, адже він теж переживає. Приводьте його до нас у садочок, ми його розвеселимо і пограємо.
