Серед кішок є створіння надзвичайно хитрі та товариські, а є ті, що мають сором’язливий та замкнутий характер. Можливо це було спричинено відсутністю контакту з людьми на ранній стадії (у віці 2-12 тижнів), минулим стресовим досвідом або природою їхньої матері.
У багатьох людей вдома, а також у їхніх друзів або знайомих є сором’язливі кішечки. У притулках для тварин часто буває багато сором’язливих котів, адже перебування в притулку може зробити навіть найбільш товариське кошеня настороженим і наляканим.
Цілком ймовірно, раніше це були дуже боязкі домашні улюбленці, які більшу частину часу проводили під ліжком або в іншому укритті, рідко тусувалися з рештою сім’ї і були надані в основному самим собі. Усі їхні фізичні потреби задовольняли люди, але нікому не спадало на думку спробувати допомогти кошеняті вийти зі своєї “шкаралупи”.
Всупереч зовнішньому вигляду, перелякана кішка теж може бути чудовим компаньйоном, як і її пухнастий родич екстраверт. Однак побудова з нею міцних, довірчих стосунків вимагає трохи більше роботи і терпіння.
Різниця між сором’язливим і диким котом
Дикі кішки або народжуються такими, або адаптувалися до дикого життя після того, як були загублені або кинуті господарями. Вони тримаються на відстані від людей, і, хоча деякі звикають жити в будинку з людьми, часто буває неможливо повністю перетворити здичавілу тварину на домашнього вихованця. Інстинкти змушують її уникати спілкування з людиною. Якщо їхні основні потреби у виживанні задоволені, то дикі кішки зазвичай краще живуть на відкритому повітрі, при чому, на своїх умовах.
Приручена, але боязка кішка в кінцевому підсумку зблизиться принаймні з одним із членів сім’ї. Вона буде фізично прив’язана до цієї людини, муркотітиме, нявкатиме і шукатиме її поглядом навіть під час прийому їжі.
Причини сорому і боязкості деяких кішок
Одними з найчастіших причин такої сором’язливої поведінки пухнастих улюбленців є:
- відсутність нормальної соціалізації з людьми в перші тижні життя;
- будь-яка травмувальна подія;
- генетична схильність до страху.
Сором’язливі кішки набагато краще почуваються в тихих будинках, на відміну від сімей, де є маленькі діти, надто галасливі дорослі, а також великі тварини, що домінують. Гучні звуки в будинку, різкі рухи або переслідування домашнього собаки змусять перелякану кішечку бігти в укриття. Що частіше це відбувається, то більше часу вона буде ховатися, і жодні вмовляння не допоможуть їй освоїтися в обстановці, яка здається їй загрозливою.
Якщо ви плануєте взяти в сім’ю кошеня, уважно вибирайте нового “домочадця”. Є безстрашні кішки, які чудово почуваються в сім’ях з дітьми, собаками, а також у великій кількості активності та шуму. А є боязкі кошенята, для яких таке середовище далеко не ідеальне.
Коти дуже чутливі до нового навколишнього середовища, смаків, запахів і сторонніх звуків. Вони можуть легко піддаватися стресу через будь-які зміни в їхньому звичному розпорядку дня. Коли ви приносите в дім кішку, бажано хоча б на перший тиждень поселити її у власній маленькій “квартирці”. Це дасть їй змогу пристосуватися до житла на свій розсуд.
Помістіть постіль, їжу, туалет та іграшки вашого кошеняти в окрему спальню або ж у ванну кімнату, а також зведіть до мінімуму різкий шум і гостей. По черзі знайомте пухнастика з іншими членами сім’ї в спокійній, тихій атмосфері, яка не викликає стресу. Не залишайте вихованця без нагляду разом з іншими домашніми тваринами в будинку, поки ви не будете повністю впевнені, що ваш кіт пристосувався до них, і навпаки.
10 порад щодо спілкування із сором’язливою кішкою
- Годуйте кішку і спілкуйтеся з нею згідно з постійним графіком, а також очищайте туалетний лоток не рідше ніж один раз на день. Турбота, регулярний догляд і задоволення базових потреб допоможе їй почуватися комфортніше.
- Намагайтеся не лякати тварину і не піддавати її гучним звукам. Якщо ви збираєтеся пилососити, займатися домашніми справами або влаштовувати вечірку, помістіть кошеня в тихе і безпечне місце, яке є у вашому домі.
- При спілкуванні зі своєю сором’язливою кішкою, будьте спокійні, ніжні та підбадьорюйте її. Говоріть м’яким голосом, рухайтеся повільно і не дивіться на неї, тому що це може бути сприйнято як загроза. Коли хочете поспілкуватися з нею, то, за можливості, опускайтеся на її рівень. Доторкніться до вихованця без примусу і ніжно погладьте по голові, вушках і мордочці. Ніколи не підносьте руку прямо до обличчя кішки, щоб не налякати її. Краще обережно підійдіть ззаду або збоку.
- Якщо кіт тікає, коли ви проходите поруч, спробуйте в цей момент повернутися до тварини спиною, щоб це було не так загрозливо для неї.
- Годуйте кошеня свіжою, здоровою і збалансованою їжею. Пропонуйте смачні та корисні частування щоразу, коли ви запрошуєте його поспілкуватися. Це допоможе зблизитися з вихованцем. Мета в тому, щоб створити позитивні асоціації між вами і смачною їжею.
- Ніколи не нав’язуйте кішці що-небудь. Не витягуйте її з укриття і не утримуйте силою, якщо тільки не виникне надзвичайна ситуація і вам потрібно перемістити тварину в інше місце. Кішки почуваються найкомфортніше, коли вони контролюють своє оточення. Пам’ятайте про це, коли наближаєтеся до своєї боязкої пухнастої грудочки. Заохочуйте тварину підходити до вас, і поки вона цього не зробить, пестіть і спілкуйтеся з нею в її укритті.
- Якомога частіше грайте з сором’язливим кошеням, особливо якщо воно зацікавлене в іграх. Використовуйте безпечні інтерактивні іграшки, наприклад у вигляді вудки, які пробудять у ньому “внутрішнього мисливця” і природний інстинкт переслідувати здобич. Крім того, спробуйте пройтися зі стрічкою або мотузкою, що тягнеться по підлозі, і подивіться, чи не женеться за вами пухнастик. Якщо він це зробить, зупиніться і дозвольте йому дослідити вас.
- Запропонуйте кішці засіб для зняття стресу, наприклад, можна використовувати “модулятор поведінки” – спрей з феромонами Feliway. Також запитайте свого ветеринара про гомеопатичні засоби для сором’язливих і боязких кошенят. Також ви можете спробувати застосувати спеціальні техніки TTouch для тварин.
- Щоб поліпшити комунікацію між вами і вашим сором’язливим котом, навчіться інтерпретувати (витлумачувати) мову його тіла, міміки і вокалізації.
- Пам’ятайте, що головні союзники при спілкуванні з сором’язливою твариною – час і терпіння. Робіть процес соціалізації маленькими кроками і повторюйте, поки кошеня не відчує себе комфортно. Уважно стежте за мовою тіла вихованця на предмет ознак страху – коли він ховається, завмирає на місці або пригинається, щоб здаватися меншим.
Кішки індивідуальні та прогресують з різною швидкістю. Зазвичай кошенята соціалізуються швидше, ніж дорослі особини. Не впадайте у відчай, якщо вам здається, що ви зробили крок вперед і два назад. Кожна позитивна взаємодія вашого боязкого кошеняти з людиною – це рух у правильному напрямку.
